Для Анни Корнієнко пробація ніколи не була просто місцем роботи. Ще задовго до того, як уперше переступила поріг сектору ювенальної пробації, про цю службу дівчина чула вдома. Її батько, Сергій Корнієнко, багато років працював у пенітенціарній системі, а зі створенням пробації долучився до нового органу, де трудився спочатку фахівцем з кадрової роботи, а згодом – з інформаційних технологій. Саме він став для доньки прикладом того, що служіння суспільству може стати справою життя.

23-літня Анна народилася й виросла в Одесі. Після закінчення школи вступила до Університету імені К. Д. Ушинського, де здобувала освіту за психологічним напрямом. У той час вона ще шукала власний професійний шлях і намагалася зрозуміти, де її знання можуть бути справді корисними людям. Вирішальним моментом стала студентська практика. За порадою батька обрала сектор ювенальної пробації міста Одеси. Це рішення виявилося доленосним.

«Я не бажала проходити практику як більшість студентів – лише в закладах освіти. Хотілося спробувати себе там, де можна працювати з реальними життєвими історіями й отримати справді корисний досвід», – згадує Анна.

Під час практики вона вперше побачила пробацію не формально чи з розповіді тата, а крізь призму людських доль. Тих же підлітків, які опинилися у складних життєвих обставинах, або роботу фахівців, котрі допомагають засудженому не механічно відбути покарання, а націлити його на зміну курсу життя. Саме тоді Анна зрозуміла, що прагне пов'язати професійну діяльність з пробацією.

Наразі вона працює психологинею сектору ювенальної пробації м. Одеси, щодня допомагаючи неповнолітнім суб’єктам долати труднощі, переосмислювати свої вчинки та знаходити нові орієнтири для змін. За її словами, взаємодія з підлітками значно складніша, ніж здається на перший погляд.

«Робота з підлітками – це фактично комунікація з усією родиною. Дуже часто недостатньо допомогти лише дитині. Для стійких позитивних змін необхідна участь батьків і найближчого оточення. Іноді саме це є найбільшим викликом», – зазначає вона.

На переконання Анни, не завжди найскладніше – знайти підхід до дитини. Набагато важче вплинути на середовище, в якому вона живе. Не кожен підліток має підтримку вдома, не кожен бачить позитивні приклади поруч із собою. Саме тому важливо створити для неповнолітнього простір, де його почують, підтримають і допоможуть розгледіти інші можливості для майбутнього.

Професійний шлях Анна розпочала вже під час повномасштабної війни. Вона об’єктивно не може порівняти роботу до і після 24 лютого 2022 року через свою молодість, але щодня бачить, наскільки війна впливає на психологічний стан оточуючих.

«Іноді клієнтам необхідно лише дати нагоду виговоритися й емоційно розвантажитися після постійного стресу, який вони переживають», – говорить психологиня.

Для родини Корнієнків війна — не абстрактне поняття і не новини з фронту. У 2014-му Сергій Корнієнко став на захист України. А після початку повномасштабного вторгнення рф без вагань долучився до лав ЗСУ як доброволець. Брав участь у бойових діях на сході й півдні. За роки служби відзначений низкою нагород і заохочень за сумлінне виконання військового обов’язку, мужність і відданість державі.

Для Анни він не лише батько, а й приклад людини, яка завжди виконує обрану місію. Попри службу, ризики і відстань, родина цінує кожну можливість побути разом.

«Найяскравіші моменти для нашої сім’ї зараз – це татові відпустки. Таких днів небагато, тому намагаємося провести їх разом якомога активніше. Я навіть переїжджаю на цей час до батьків, щоб більше побути родиною. Частіше татові вдається приїхати на мій день народження чи іменини сестри, тому саме ці дні стали особливо цінними», – ділиться Анна.

Нині батька і доню об'єднує не лише родинний зв'язок. Їх зближують спільні цінності – відповідальність, справедливість, повага до людей. Анна переконана: саме ці принципи запозичила від батька і якраз ними керується у своїй роботі.

«Пробація – це можливість допомогти людині тоді, коли вона ще не знає, як почати змінюватися на краще. Найбільша цінність моєї роботи – бачити ці зміни та розуміти, що твоя підтримка справді має значення», – переконана співрозмовниця.

Історія родини Корнієнків – приклад того, як служіння суспільству може отримувати різні формати. Батько захищає Україну на фронті, а донька допомагає юні знаходити шлях до відповідальності, змін і нового життя. І хоча їхні щоденні завдання різні, мета залишається спільною – робити свою країну сильнішою